Огляд правової бази підприємництва на Україні

          В цьому розділі розглядаються питання правової бази підприємництва на Україні. Вказано типи і види підприємств, перелік необхідних документів та порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Окремим розділом подано питання щодо особливостей створення підприємств на Україні іноземними суб'єктами права.


Типи підприємств

          У відповідності до ст. 2 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27.03.91 р. №887-ХII на Україні можуть діяти підприємства слідуючих типів:
           - індивідуальне підприємство, засноване на приватній власності фізичної особи та виключно її праці;
           - сімейне підприємство, засноване на власності та праці громадян України - членів однієї сім'ї, які мешкають разом;
           - приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина України, з правом найму робочої сили;
           - колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, та іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації;
           - державне комунальне майно, засноване на власності адміністративно- територіальних одиниць;
           - державне підприємство, засноване на загальнодержавній власності;
           - спільне підприємство, засноване на базі об'єднання майна різних власників (змішана форма власності). В числі засновників спільного підприємства у відповідності із законодавством Украіни можуть бути юридичні особи та громадяни України, інших країн.


          У відповідності з українським діючим законодавством підприємства мають право на добровільній основі об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не протирічить антимонопольному законодавству України.
           Підприємства можуть об'єднуватись в:
           - асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має право вмішуватись у виробничу та комерційну діяльність любого з її учасників;
           - корпорації - договірні об'єднання, створені на основі об'єднання виробничих, наукових, комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованного регулювання діяльності кожного з участників;
           - консорціуми - тимчасові статутні об'єднаня промислового та банківського капіталу для досягнення загальної мети;
           - концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі і т.д. На основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців;
           - інші об'єднання по галузевому, територіальному та інших ознаках.
          Об'єднання діють на основі договору або Статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до складу вищевказаних організаційних структур, зберігають право юридичної особи та на них розповсюджується дія законодавства про підприємства.
          До об'єднань підприємств, зареєстрованих на Україні, можуть входити підприємства інших країн. Підприємства України можуть входити в об'єдинання, зареєстровані в інших країнах. Об'єднання є юридичними особами, можуть мати власний та зведений баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках, печатку з власним найменуванням тощо.

Види підприємств

          Найбільш розповсюдженими видами підприємств є державні підриємства (засновані як на загальнодержавній, так і на комунальній власності), колективні підприємства (як правило різні види статутних товариств), приватні підприємства, спільні підприємства (засновуються також у вигляді статутних товариств).
          Діяльність колективних підприємств, створених у вигляді статутних товариств, регулюється ЗУ "Про господарські товариства" від 19.09.91 р. №1576-ХII із послідуючими змінами та доповненнями. У відповідності з цим Законом в Україні можуть створюватись такі види господарських товариств:

  1. акціонерне товариство - товариство, статутний фонд якого разділено на визначену кількість акцій, рівної номінальної вартості, та несе відповідальність по зобов'язанням тільки майном товариства. Акціонери відповідають по зобов'язанням товариства тільки в межах належних їм акцій. Загальна номінальна вартість випущених акцій складає статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми еквівалентної 1250 мінімальных заробітних плат, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення АТ. Акціонерні товариства діляться на:

               - відкрите акціонерне товариство (ВАТ), акції якого можуть бути розповсюджено шляхом відкритої підписки та купівлі - продажу на біржах. До дня скликання установчих зборів, особи, які підписались на акції, зобов'язані внести не менше 30 відсотків номінальної вартості акцій;
               - закрите акціонерне товариство (ЗАТ) - товариство, акції якого разподілено між засновниками і не можуть розповсюджуватись шляхом підписки, купуватись або продаватись на біржі. При створенні ЗАТ, засновники зобов'язані внести, до дня скликання зборів засновників, не менше 50 відсотків номінальної вартості акцій;

  2. vтовариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ)- товариство, яке має статутний фонд, разподілений на частини, розмір яких визначається засновницькими документами. Участники товариства несут зобов'язання в межах своїх внесків. В ТОВ формується статутний фонд, розмір якого мусить бути не менше суми еквівалентної 625 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення товариства. До моменту державної реєстрації ТОВ, кожен з учасників зобов'язаний внести не менше 30 відсотків вказаного в засновницьких документах внеску, що підтверджується документами виданими банківською установою;

  3. товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) - товариство, статутний фонд якого розподілено на частки, які визначено засновницькими документами. Учасники ТДВ відповідають по його боргових зобов'язаннях своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум додатково належним їм майном в однаковому для усіх учасників кратному размірі (у відповідності до внеску кожного участника). Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в засновницьких документах. Мінімальний розмір статутного фонду та порядок його оплати учасниками ТДВ є таким же, що і для ТОВ;

  4. повне товариство (ПТ) -товариство, усі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю та несуть солідарну відповідальність по зобов'язанням товариства всім своїм майном;

  5. командитне товариство (КТ)- товариство, яке включає разом з одним або більше учасників, які несуть відповідальність по зобов'язанням товариства всім своїм майном, також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується внеском майна в товариство. Якщо в КТ беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність по зобов'язанням товариства.

          Особливою організаційно-правовою формою ведення підприємницької діяльності є промислово-фінансова група (ПФГ). ПФГ - об'єднання, в яке можуть входити промислові підприємства, сільськогосподарські підприємства, банки, наукові та проєктні організації тощо усіх форм власності, які мають на меті отримання прибутку. ПФГ створюються на визначений період, з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва, структурної перебудови економіки України, включаючи програми у відповідності з міждержавними угодами, а також виробництво кінцевої продукції.
          Порядок створення та діяльності ПФГ регламентується ЗУ "Про промислово - фінансові групи в Україні" від 21.11.95 р. №437/95-ВР.
          Рішення про створення (реєстрації) об'єднання та надання цому статусу ПФГ приймається Кабінетом Міністрів або постаново Верховної Ради України та оформлюється постановою.
          Питання про створення ПФГ порушує уповноважена особа (особи) ініціаторів створення ПФГ перед Кабінетом Міністрів України. На ім'я Прем'єр- міністра України подаються слідуючі документи:
           - довіреність ініціаторів створення ПФГ на право уповноваженої особи представляти в КМУ проект про створення ПФГ;
           - генеральна угода про спільну діяльність відносно виробництва кінцевої продукції, підписане всіма ініціаторами створення ПФГ;
           - техніко-економічне обгрунтування створення ПФГ;
           - висновки відповідного галузевого міністерства або відомства України, Фонду державного майна, Антимонопольного комітету України, що стосується доцільності створення ПФГ, відносно техніко-економічного обгрунтування та генеральної угоди;
           - документ про переказ до Державного бюджету України державного мита за прийняття проекту створення ПФГ на розгляд КМУ однієї тисячі розмірів встановленого законодавством неоподаткованого мінімуму одномісячного доходу громадян.
          КМУ приймає до розгляду проекти створення при умові, що розрахунковий об'єм реалізації кінцевої продукції ПФГ буде еквівалентним сумі сто мільонів доларів США на рік, починаючи з наступного, після створення ПФГ, року реалізації проекту. Цей термін може бути продовжено окремими постановами КМУ у випадку створення ПФГ для виробництва новоосвоюваних видів кінцевої продукції та довготерміновим циклом виробництва.

Порядок державної реєстраціії підприємств

           Всі суб'єкти підприємницької діяльності, у відповідності із ЗУ "Про підприємства", та незалежно від організаційно-правових форм, підлягають деожавній реєстрації. Порядок державної реєстрації встановлено нормативними документами, зокрема "Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності" (далі - Положення), в редакції затвердженій Постановою КМУ від 25.01.96 р. № 125.
          Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, власнику (чи власникам) або уповноваженій особі в орган державної реєстрації необхідно подати:

  1. засновницькі документи:

               - рішення власника майна або уповноваженої ним особи (органу) про створеня суб'єкту підприємницької діяльності. Якщо власників два і більше, то таким рішенням є засновницький договір;
              - статут (якщо це необхідно по закону для створення організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності);

  2. реєстраційну картку;
  3. документ про підтвердження оплати реєстраційного збору;
  4. документ що підтверджує оплату власником внеску до статутного фонду суб'єкту підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законодавчими актами;

  5. рішення Антимонопольного комітету про згоду на створення, реорганізацію (злиття, об'єднання) суб'єктів підприємницької діяльності, якщо законодавчими актами України передбачена необхідність такої згоди.

          Якщо одним із власників (власниками) суб'єкту підприємницької діяльності виступає юридична особа, то додатково подається копія свідоцтва про державну реєстрацію даної юридичної особи.
          Іноземна юридична особа подає документ (виписка з торгового, банківського чи судового реєстру), який свідчить про її реєстрацію в країні місцезнаходження. Цей документ повинен, бути завірений у відповідності із законодавством країни, яка його видала, перекладений на українську мову та легалізований в консульській установі України, якщо згідно з міжнародними угодами, в яких Україна приймає участь передбачено інше. Даний документ може бути також завірений в посольстві відповідної країни в Україні та легалізований в МЗС.
          У випадку, коли власником (власниками) суб'єкту підприємницької діяльності є фізична особа (або фізичні особи), його (їх) підпис на засновницьких документах потребує нотаріального посвідчення.
          Філіали, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, створені суб'єктами підприємницької - юридичними особами, не потребують державної реєстрації. Однак, суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний попередити про створення вищевказаних підрозділів за місцем своєї реєстрації шляхом внесення відповідно інформації в свою реєстраційну картку.

Особливості створення підприємств на Україні
іноземними суб'єктами права.

          Законом України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.96 р. № 93/96-ВР визначено особливості режиму іноземного інвестування, на території України виходячи з мети, принципів та положень законодавства України.
          У відповідності з цим Законом іноземними інвесторами, які займаються інвестиційною діяльністю на території України, вважаються:
          - юридичні особи, створені у відповідності із законодавством, що різниться від законодавства України;
          - фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України та не обмежені в дієздатності;
          - іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організациії;
          - інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визначаються такими у відповідності до законодавства України.
           Підприємство отримує статус підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.
          Іноземні інвестиції можуть здійснюватись у вигляді:
          - іноземної валюти, яка визнається конвертованою Національним банком України;
          - валюти України - при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування або в які-небудь інщі об'єкти інвестування у відповідності до законодавства України при умови сплати податку на прибуток;
          - якого- небудь рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;
          - акцій, облігацій, цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частину (паю) в статутному фонді юридичної особи, створеної у відповідності із законодавством України або законодавством інших країн), визначених у конвертованій валюті;
          - грошових вимог та право на вимoги по виконанню договірних зобов'язань, які гарантовано першокласними банками та мають вартість в конвертованій валюті, підтверджену у відповідності із законами (процедурами) країни інвестора чи міжнародними торговими принципами;
          - яких- небудь прав інтелектуальної власності, що мають вартість в конвертованій валюті. Такі права мають бути підтверджені у відповідності із законами (процедурами) країни інвестора чи міжнародними торговими принципами, а також підтверджених експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторскі права, права на винаходи, промислові взірці, знаки для товарів та послуг, ноу-хау тощо;
          - прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на використання надрів та природних ресурсів, вартість яких в конвертованій валюті підтверджена у відповідності із законами (процедурами) країни інвестора чи міжнародними торговими принципами;
          - інших цінностей у відповідності із законодавством України.
          Іноземні інвестиції можуть здійснюватись в таких формах:
          - часткова участь в підприємствах, які створюються разом з українськими юридичними та фізичними особами, чи придбання частини діючих підприємств;
           - створення підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам, філіалів та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністью;
           - придбання не заборонених законами України нерухомого або рухомого майна, включаючи будівлі, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого отримання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облгацій та інших цінних паперів;
           - придбання самостійно, або за участю українських юридичних чи фізичних осіб, прав на користування землею та користування природними ресурсами на території України;
           - придбання інших майнових прав;
          - в інших формах, які не заборонено законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.
          Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, із виключеннями, передбаченими законодавством України та міжнародними угодами за участю України.


          В разі, якщо у Вас є бажання отримати додаткову інформацію про вищевказане пропонуємо заповнити нашу анкету-заявку.