Римські Угоди

Первинні установчі угоди Європейського господарського товариства та Європейського співтовариства з питань атомної енергії. Установчі угоди підписали: Франція, Італія, Федеративна Республіка Німеччини, Бельгія, Нідерланди та Люксембург в 1957 році в Римі. Угоди було підписано на невизначений термін. Вищевказані угоди та зміни і доповнення до них (прийняті в 1987, 1993 та 1999 роках) стали основою створення ЄС. Практично усі вищевказані угоди із змінами та доповненнями пізніше були ратифіковані Парламентом ЄС.

Шенгенські Угоди
Перша Шенгенська угода була підписана між Францією, Федеративною Республікою Німеччини, Бельгією, Нідерландами та Люксембургом в 1985 році з метою усунення перешкод у вільному пересуванні громадян цих країн між країнами-членами (що її підписали). Угода була підписана поза рамками ЄС. В 1990 році, вищевказана п’ятірка країн підписали нову угоду, в рамках якої запроваджувався спільний прикордонний контроль для осіб із третіх країн, що прибували в одну із країн (учасників угоди), ліквідовувався внутрішній прикордонний контроль між країнами-учасниками угоди та було організовано єдиний банк даних прикордонної поліції країн-учасниць угоди.
З часом до угоди поступово приєднувались інші країни-члени ЄС, як-то Італія, Іспанія, Португалія, Греція, Австрія, Данія, Фінляндія та Швеція. З країн, які не є членами ЄС, до угоди приєднались: Норвегія та Ісландія.
Важливим інститутом угоди є “Шенгенська інформаційна система”, покликана захищати безпеку громадян при пересуванні по “шенгенській зоні”.

Маастріхські Угоди
Угоди, відомі і як Маастріхські критерії, діють з 1993 року та визначають фіскально-валютні критеріїї для країн-членів ЄС. Саме цими критеріями керуюється ЄС при прийнятті нових членів до складу ЄС.
Так, дефіцит бюджету країни-кандидата в ЄС не може перевищувати 3% її Національного Валового Продукту (НВП). При цьому внутрішня заборгованість не може перевищувати 60% НВП, а міра інфляції – 1,5% на рік. Важливого значення надають і курсоутворюючим показникам (курс обміну національних грошей до твердої валюти) краіни-кандидата, які беруться за основу не менше як за два останні роки. Саме по цих критеріях визначають фінансово-економічну стабільність країни-кандидата.
Важливо відмітити, що Маастріхські критерії не є обов’язковими для країн-кандидатів. Однак кожна з них намагається керуватись вищевказаними критеріями.

Коданські критерії
У 1993 році, в Кодані були схвалені основні критерії вступу до ЄС для країн-кандидатів. Насамперед критерії було розроблено з урахуванням попередніх угод між країнами0членами ЄС. Критерії містять наступні умови:

• політична стабільність державних інституцій;
• правова держава та демократичність влади;
• дотримання прав людини та національних меншин;
• господарський розвиток (наявність ринкової економіки, припущення рівної конкуренції та конкурентоздатність товарів і послуг);
• дотримання умов та зобов’язань, що випливають з членства в ЄС.

Дотримання Коданських критеріїв оцінює Європейська комісія на підставі дотримання їх умов країною-кандидатом до ЄС.

Амстердамська Угода
Ця угода є одним із останніх (чинна з 1999 року) документів що коригують функціонування ЄС та процеси європейської інтеграції. Угода сприяла значному посиленні співпраці країн-членів ЄС у сферах: закордонної політики, безпеки, юстиції та внутрішніх справ. Угодою суттєво розширено права Європейського парламенту, більш виразно визначено основи прав та свобод громадян, конкретизовано ступінь та міру покараннь для країн-порушників угод, норм та правил ЄС. Положення угоди визначають єдину політику ЄС в питаннях працевлаштування своїх громадян. Однак, по суті, угода не реформує ЄС.